Паляни́ця – різновид українського хліба; плеската хлібина переважно з пшеничного борошна, на якій робиться
горизонтальний надріз тіста перед випіканням, який утворює скоринку-козир
зверху хлібини.
Назва походить від «пали́ти», оскільки при випіканні такого
хліба утворюється суха, іноді пригоріла скоринка. (Етимологічний
словник української мови. Том 4: Н–П.
2003).
Для
свідомих носіїв української мови труднощів у вимові цього слова немає жодних.
Так, вимову слова вони засвоюють практично, у процесі комунікації – [п
а л´ а н и ц´ а].
Якщо заглиблюватися у фонетичну природу слова, то слід
звернути увагу: у слові приголосні щодо твердості-м'якості змінюються в такому
порядку: твердий-м'який-твердий-м'який. Окрім цього, на відміну від російської
мови українська фонетична система має два звуки - твердий [ц] і м'який [ц´] (укр.
заєць, цапля, рукавиця, цукерка, лисиця).
У російській мові звук [ц] завжди твердий (рос.рукавица, паляница).
Така мовна особливість, яка дозволяє ідентифікувати групу людей (зокрема, етнічну), має назву в мовознавстві шиболет (івр. שיבולת, «колос», рідше
«течія»). Це своєрідний «мовний пароль», за яким можна розпізнати, що
мова, якою розмовляє людина, є для неї нерідною. Це слово згадується в
біблійній Книзі
Суддів (гл.
12) в оповіданні про давню міжусобицю: за допомогою цього слова впізнавали
єфремлян, які не могли його правильно вимовити, адже для них був рідним інший
діалект єврейської мови. (Вікіпедія. URL: https://cutt.ly/rGE2DZw. )
Цінуймо й плекаймо рідне слово!
Немає коментарів:
Дописати коментар