Поміркуйте, яке з двох речень треба відредагувати?
Під лежачий камінь
вода не тече.
Лежачий на столі виноград
виблискував на сонці.
Навіть якщо ви забули (чи не знали)
правил граматики, мовленнєве чуття вам підкаже, що це, звичайно, друге речення.
Що з ним не так?
Річ у тім, що в українській мові
активні дієприкметники (лежачий) ще з XIV ст. почали втрачати
дієслівні ознаки – вид, час,
здатність керувати залежним словом (на
столі). Вони почали виконувати лише означальну
функцію – виражати сталу ознаку. Їх
називають не дієприкметниками, а
віддієслівними прикметниками. У наш час мовці почали розхитувати цю норму – вживати зазначені конструкції через вплив російської мови, де рос. действительныепричастияшироко
вживані(лежащий, дрожащий, смотревший,
увядший).
Такої помилки слід
уникати. Відредагуймо наше речення:
Виноград, який лежав на столі, виблискував на сонці.
Речення відразу
стало природнім, українським, звучить легко, невимушено. Для цього ми
використали описову конструкцію (підрядну частину – займенник який та
дієслово лежав).
Поміркуймо, яка помилка в реченніЯ згадую потемнівші трави. Можливі варіанти редагування: Я
згадую потемнілі трави або Я згадую
трави, що потемніли. Із цих двох
можливих варіантів найбільш стилістично вправним є перший.
Подивіться, як М.
Стельмах, визнаний майстер красного слова, вправно вживає такі конструкції:
«І тепер, проживши піввіку, я згадую далеке
вечірнє стависько, потемнілі в
жалобі трави, що завтра стануть сіном, велетенські шоломи копиць, останній
срібний дзвін коси і перший скрип деркача, і соняшник вогника під косарським
таганком, і пофоркування невидимих коней,
що зайшли в туман, тонкий посвист дрібних чирят, що струшують зі своїх крилець воду, і дитячий схлип річечки, в яку
на все літо повходили м’ята, павині вічка, та й не журяться, а цвітуть собі (URL: https://cutt.ly/mHZxr1Y).
Мовознавці радять
активні дієприкметники замінювати трьома способами:
1) найкраще – відповідними іменниками (якщо, звичайно, такі
є):
вступаючий – вступник (до вишу);
завідуючий – завідувач (відділу);
працюючий – працівник (підприємства);
виступаючий – промовець (доповідач);
відпочиваючі – відпочивальникиабо ті,
хтовідпочиває;
головуючий – голова (зборів);
2) теж досить непогано – відповідними прикметниками
(прикметники трапляються лише зрідка):
констатуючий – констатувальний;
гальмуючий –гальмівний
(пристрій);
пануючий – панівний (лад);
чаруючий – чарівливий (погляд)
бажаючі – охочі(допомагають); може вживатися в ролі
іменника;
3) описовою конструкцією (відповідним підрядним означальним
реченням:
освітлюючий – який освітлює;
співаючий – який співає;
танцюючий – який танцює.
Зверніть увагу!
В українській мові зрідка
трапляються слова із суфіксами -уч-,
-юч-, -ач-, -яч-, які НЕ є дієприкметниками, а віддієслівними
прикметниками: блискуча відповідь, лежачий камінь, пекучий біль, правляча
верхівка, родючі землі, а також
присвійні прикметники (вказують на належність комусь, відсутнє значення дії): заячі вуха, лисячий
хвіст, хлоп’ячі витівки. Вони
виражають сталу ознаку, не керують залежним словом. Тож ці слова можна й варто
вживати у вашому мовленні!
Більш детально тутURL: https://cutt.ly/mHZGDHG. чи https://zbruc.eu/node/85116.
Отже, якщо під лежачий камінь не тече вода, будемо діяти – удосконалювати знання української мови!
Немає коментарів:
Дописати коментар